МЕНЮ
«Хрещений батько американських папараці», який залишив шрами Марлону Брандо своєю щелепою
Рон Галелла
Понад 3 млн (!) фотографій знаменитостей зробив за свою більш як 60-річну кар'єру Рон Галелла – улюблений фотограф Енді Ворхола, об'єкт ненависті Джекі Кеннеді, боксерська груша Марлона Брандо та людина, що колись одностайно була визнана журналами Time і Vanity Fair хрещеним батьком американської культури папараці.
Такий Рон Галелла був у розквіті своєї кар'єри, її пік припав на 1960-1970 роки/Photo by The LIFE Picture Collection via Getty Images
Рон Галелла народився 1931 року в Бронксі, Нью-Йорк, у родині італійських емігрантів. Після школи він виграв дворічну стипендію на навчання в Інституті Пратта, але відмовився від неї через складнощі з математикою. Що буває з хлопцями, які після школи не вступили до вузу? Правильно, найчастіше вони опиняються в армії. Так сталось і з Роном. І саме там він відкрив у собі талант до фотографії: з 1951-го по 1955-й, під час Корейської війни, Галелла був фотографом ВВС США.
«Чи такі гарні селебріті, якими ми бачимо їх на екрані? У чому їхня велич? Мені подобається ловити справжні емоції на їхніх обличчях, а не завчені пози», – каже Рон про свій творчий метод, за який багато разів був нещадно битий (і не лише Марлоном Брандо) та який водночас зробив його самого справжньою легендою Голлівуду
Ось так зворушливо молодий Рон дбав про свої перші фотокамери, ще не підозрюючи, скільки йому потім їх розіб'ють/Photo by Ron Galella, Ltd./Ron Galella Collection via Getty Images
Після армії Галелла все ж таки здобув профільну освіту в Art Center College of Design, вийшовши звідти дипломованим фотожурналістом. І вийшов він не куди-небудь, а просто на вулиці Лос-Анджелеса: міста, де розташований коледж, а заразом – «фабрика мрій і зірок». І де – закономірно – ці самі зірки ходять цими самими вулицями, де на них і чатували Галелла та його камера. Почав Рон зі зйомок кінопрем'єр, спершу намагаючись навіть на офіційних червоних доріжках підловити знаменитостей в якнайбільш неофіційні моменти: зловити невідрепетируваний вираз обличчя, випадковий промовистий жест або погляд. І вже невдовзі його фото стали охоче купувати.

Справжня слава прийшла до Рона Галелли в 1970-х – завдяки як його папараці-знімкам, так і фірмовим «живим» фото з червоних доріжок і церемоній. Передусім, звісно ж, церемонії «Оскара».
На афтерпаті 40-ї церемонії «Оскара» в об'єктив Галелли потрапив сам великий і жахливий Альфред Хічкок – тієї миті, коли Воррен Бітті вітає його з одержанням нагороди ім. Ірвінга Тальберга, престижної премії Американської кіноакадемії, яка вручається за видатний продюсерський внесок у розвиток кіновиробництва/Photo by Ron Galella/Ron Galella Collection via Getty Images
Лайза Мінеллі з батьком, режисером Вінсентом Мінеллі, на 42-й церемонії «Оскара» 1970 року. Тоді Лайза вперше потрапила до номінації Кіноакадемії за головну роль у фільмі «Безплідна зозуля», але до хвилини, коли статуетка нарешті опинилася в її руках, залишалось іще три роки/Photo by Ron Galella, Ltd./Wireimage
Ось і знову Лайза – ті самі три роки по тому, на 45-й оскарівській церемонії. Рон зловив Мінеллі, коли вона висловлювала свою повагу великому Грегорі Пеку. А невдовзі вона підніметься на сцену, аби одержати свою статуетку за «Кабаре»/Photo by Ron Galella/Ron Galella Collection via Getty Images
1977 рік: Сильвестр Сталлоне та його дружина Саша йдуть на 49-ту церемонію, сповнені надій на перемогу. Тоді Слая висунули одразу в двох номінаціях – за головну чоловічу роль і сценарій «Роккі». Але як висунули – так і засунули: наступного разу до оскарівського шорт-листа він потрапить майже 40 років по тому – за роль другого плану в «Крід: Спадщина Роккі». На жаль, теж безрезультатно/Photo by Ron Galella, Ltd./Ron Galella Collection via Getty Images
На цьому фото із 43-ї церемонії, що відбулася 1971 року, Джек Ніколсон усе ще з розкішною шевелюрою та з не менш розкішною супутницею, співачкою й актрисою Мішель Філліпс, проте – ще без «Оскара»: першу з трьох своїх нагород він одержить лише 1976-го за фільм «Пролітаючи над гніздом зозулі»/Photo by Ron Galella/Ron Galella Collection via Getty Images
Але якби Рон Галелла обмежувався тільки зйомками церемоній – нехай і у фірмовому розслабленому стилі – він би не став легендою. Не став би фотографом, чиї знімки публікували Time, Harper's Bazaar, Vogue, Vanity Fair, People, Rolling Stone, The New Yorker, The New York Times and Life. І чиї виставки потім проводилися в Музеях сучасного мистецтва Нью-Йорка та Сан-Франциско, в лондонській галереї Tate Modern, у Берлінському музеї фотографії фонду Гельмута Ньютона. І про кого сам король артпровокації Енді Ворхол сказав: «У моєму розумінні добре фото – це фото, де у фокусі зірка, яка робить щось «незіркове». Це історія про те, аби бути у правильному місці в неправильний час. І саме тому мій улюблений фотограф – Рон Галелла».

Справді, опинятися у правильному місці в неправильний час Галелла вмів, як ніхто інший. «У моїй роботі безліч ризиків, загроз, випадкового насильства, а іноді й необхідної нерозсудливості, – казав він. – Часом із мене насміхаються і принижують. Але мені байдуже. Я вважаю себе предстоятелем американських папараці».

За довгу кар'єру папараці в Рона з'явилося багато зіркових «заклятих друзів», а то й відвертих ворогів.

Почнімо з Елізабет Тейлор і Річарда Бертона. Двічі одружена пара суперзірок (Тейлор і Бертон були у шлюбі з 1964-го по 1974-й та з 1975-го по 1976-й) свого часу стала найбажанішим об'єктом фотополювання папараці, і Галелла це полювання очолював. Проте здобич виявилась не з легких: Бертон регулярно погрожував Ронові, а одного разу наказав охоронцям побити фотографа. «Бертон був гірший за всіх, – згадував Галелла. – Змусив своїх охоронців побити мене: вони вибили мені зуб, підбили око та кинули до в'язниці в Мексиці на 45 хвилин. Це був жах. За його наказом вони позбулися всіх фотографій, які я відзняв за тиждень. Він знищив моє мистецтво».

Елізабет поводилася пристойніше, ніж чоловік: вона у принципі завжди ставилась до фотографів дуже толерантно. Але навіть попри це, люди з її оточення згадували, як Тейлор часто бурмотіла під ніс: «Я вб'ю Рона Галеллу». Втім, своїх погроз актриса так і не здійснила, натомість використовувала потім його знімки у своїх мемуарах.

До речі, згодом і Бертон відтаяв до Галелли. Коли, остаточно розпрощавшись із Тейлор, він знову зібрався одружитись – на гримерці Саллі Хей, – то саме Рона запросив зробити весільні фото. «Він вчинив так, бо відчував провину за те, що сталося в Мексиці. Я провів зйомку, і він мені подякував», – згадує фотограф.

Ці знімки Елізабет Тейлор і Річарда Бертона із 42-ї церемонії «Оскара», власне кажучи, дають зрозуміти, за що пара так не злюбила Рона: його камера не лестила акторам, перетворюючи їх із цілковитих небожителів на звичайних людей
Photo by Ron Galella/Ron Galella Collection via Getty Images
Photo by Ron Galella, Ltd./Wireimage
А от із Робертом Редфордом у Галелли склалися більш мирні взаємини, що нагадують радше не полювання, а гру в кішки-мишки. «Я знімав кар'єру Роберта близько півстоліття», – згадує Галелла. За ці роки бувало всяке, та найкомічніший випадок стався під час останнього знімального дня фільму «Три дні Кондора» (1975) на майданчику перед будівлею New York Times. Галелла звично сидів неподалік у засідці. На майданчику з'явилась людина, схожа на Редфорда, Рон кинувся у фотоатаку. І – схибив. Поки Галелла відволікся, справжній Редфорд прослизнув у свій трейлер через будівлю New York Times, загримувався там, наклеївши вуса, надягши афроперуку, – і тільки його й бачили!
А от на «Оскарі» Редфорд від Галелли не ховався – навпаки, залюбки позував. Гарячковий вогонь, який на цьому знімку 1981 року видний в очах Роберта, горить не просто так: щойно його режисерська робота – драма «Звичайні люди» – була названа найкращим фільмом/Photo by Ron Galella/Ron Galella Collection via Getty Images
Десятиліття по тому Галелла та Редфорд припинили грати в кішки-мишки. Та й навіщо тікати, якщо стільки можна разом згадати!/Photo by Ron Galella/Ron Galella Collection via Getty Images
У випадку Шона Пенна та його тодішньої дружини Мадонни Галеллі пощастило – можна сказати, що він відбувся легким переляком. Відомий своєю буйною вдачею, Пенн фотографів неодноразово бив, а в одного навіть стріляв, за що загримів до в'язниці на два місяці. А от у короля папараці він лишень... плюнув.
І от навіщо плюватися? Адже гарно вийшло/1986/Photo by Ron Galella, Ltd./Ron Galella Collection via Getty Images
Активна фаза війни Пенна з папараці припала на середину 80-х, але навіть два десятки років по тому актор хоч і заспокоївся, проте довіряти їм більше не став. Лише погляньте, з якою підозрою дивиться він в об'єктив Галелли, тримаючи в руках свій перший у житті «Оскар» – одержаний на 76-й церемонії за головну роль у «Таємничій річці»/Photo by Ron Galella/Ron Galella Collection via Getty Images
Та головним ворогом Галелли був Марлон Брандо. Одного разу в Чайнатауні, у Нью-Йорку, Рон підкараулив актора на шляху до ресторану, зробив близько десяти знімків. І тут Марлон попрямував до нього: «Що ще тобі потрібно, чого ще в тебе немає?» – «Я б хотів зробити знімок без сонячних окулярів», – відповів Галелла. І відразу отримав потужний удар: Марлон зламав йому щелепу та пошкодив п'ять зубів. А якщо ви гадаєте, що це зупинило Рона, то помиляєтеся – він продовжив фотополювання на Брандо, тільки на наступну зустріч із зіркою прийшов підготовлений – у шоломі для американського футболу. І довгий час по тому не втрачав нагоди похвалитись: «У нього [Марлона] досі є шрами від моїх зубів».
У передмові до книжки Рона Галелли «Історії за фотографіями» (The Stories Behind The Pictures) йдеться: «Знімок може сказати більше, ніж тисяча слів – фотографії можна читати, як розповідь». Що ж, фотографію, котра більше говорить, ніж ця, складно уявити/Photo by Paul Schmalbach/Ron Galella/WireImage
«Хук Марлона» став, як сказали би зараз, мемом. Жартома повторити його на Роні намагався атлет Рокі Гразіано соло.../Photo by Ron Galella, Ltd./Ron Galella Collection via Getty Images
...він же – але в компанії спортсмена Джека Демпсі/Photo by Ron Galella, Ltd./Ron Galella Collection via Getty Images
...а ще боксери – Хосе Торрес і Джеррі Куні/Photo by Betty Galella/Ron Galella Collection via Getty Images
Коли нещодавно в інтерв'ю Галеллу запитали, чому ж Брандо так сильно розлютився, фотограф відповів, що через багато років дізнався причину. За його словами, тоді в актора був таємний роман із Джекі Кеннеді, з якою Рон саме судився – вдова президента США звинувачувала фотографа в переслідуванні. І мовляв, Марлон просто не витримав, побачивши так близько кривдника його коханої. До речі, після удару виник уже позов Галелли проти Брандо: папараці виграв суд, отримав близько $40 тис. компенсації, більшу частину з яких віддав на благодійність. «Просто хочу, аби всі зрозуміли – вони не мають права бити мене, коли їм заманеться! Навіть якщо я роблю їхні фотографії, то роблю це не задля грошей, а заради мистецтва», – заявив тоді Галелла.
Як то кажуть, ложечки знайшлись, але осад залишився: судячи з цього знімку зі зйомок «Першокурсника» (1990), з роками симпатією до Галелли Брандо так і не перейнявся/Photo by Ron Galella/Ron Galella Collection via Getty Images
Сама Джекі Кеннеді, до речі, колись наказала своїм охоронцям: «Розбийте його камеру!» І ці слова стали назвою документального фільму про Рона Галеллу. Стрічку Smash His Camera (2010) зняв лауреат «Оскара» Леон Гаст і одержав за неї нагороду «Санденса» як найкращий режисер-документаліст. Тож, якщо хочеться дізнатись іще щось про Рона, – рекомендуємо.

Хоча все ж таки найкраще про фотографа без жодних слів говорять його власні знімки – такі як ці: з «Оскарів» різних років.
«Що означає бути папараці? Передусім це означає бути фрілансером. Я – фрілансер, я – незалежний», – каже Галелла про своє професійне кредо. На думку Рона, зараз справа, якій він присвятив усе життя, занепадає: «Сьогоднішні папараці агресивні, вони провокують зірок, а мені таке геть нецікаве. Ніколи не провокував селебріті. Мій підхід і мої знімки говорять самі за себе. Я вважаю себе фотожурналістом-художником. А фотографи нині, особливо в Лос-Анджелесі, – вони «генг-бенгери»: натовпом налітають на знаменитостей, заважають один одному. Взагалі не розумію, як вони заробляють на життя, якщо всі роблять однакові знімки».

Так, знімки Рона Галелли і справді говорять самі за себе. Навіть зараз, у його більш ніж поважному віці (10 січня 2020 року фотографові виповнилося 89), він не відмовляє собі в задоволенні взяти до рук камеру і показати клас. Ось, наприклад, як навесні минулого року він зняв виконавицю Карді Бі на балі Met Gala. І так, той самий шолом усе ще при ньому – про всяк випадок.
Photo by Mark Reinstein/Corbis via Getty Images
Photo by Ron Galella/WireImage gettyimages
МЕНЮ
Текст: Анна Давидова
Дизайн: Олексій Панов
Більд-редактор: Андрій Поліщук
Фотоматеріали: Getty Images
Літературні редактори: Марина Дерська, Дар'я Дерська
Редактор спецпроекту: Анна Давидова